Discorso del presidente dell'Ucraina Volodymyr Zelensky alla Knesset
Egregio Signor Presidente, membri della Knesset.
Caro Primo Ministro Bennet, grazie mille per il vostro sostegno.
Cari membri del governo dello Stato di Israele, tutti i presenti, ospiti, popolo di Israele!
Le comunità ucraina e quella ebraica sono sempre state e, ne sono certo, sempre saranno molto intrecciate, molto vicine. Vivranno sempre fianco a fianco. E proveranno insieme gioia e dolore.
Ecco perché voglio ricordarvi ora le parole di una grande donna di Kiev, che di certo conoscerete molto bene. Parole di Golda Meir. Sono molto famose e tutti le hanno ascoltate. A quanto pare, ogni ebreo. Anche molti, molti ucraini. E certamente non meno i russi. "Vogliamo vivere. I nostri vicini vogliono vederci morti. Ciò non lascia molto spazio a compromessi".
Non ho bisogno di convincervi di quanto siano intrecciate le nostre storie. Storie di ucraini ed ebrei. In passato, e ora, in questo periodo terribile. Siamo in paesi diversi e in condizioni completamente diverse. Ma la minaccia è la stessa: sia per noi che per voi - la totale cancellazione delle persone, dello stato, della cultura. E anche dei nomi: Ucraina, Israele.
Voglio che voi sappiate tutto. Voglio che pensiate a questa data: il 24 febbraio. L'inizio di questa invasione. L'invasione russa dell'Ucraina. 24 febbraio - questo giorno è passato due volte alla storia. Ed entrambe le volte - come una tragedia. Una tragedia per gli ucraini, per gli ebrei, per l'Europa, per il mondo.
Il 24 febbraio 1920 fu fondato il Partito Nazionalsocialista dei Lavoratori di Germania (NSDAP). Un partito che ha falciato milioni di vite. Distrutte intere nazioni. Ha tentato di cancellare popoli.
102 anni dopo, il 24 febbraio, è stato emesso l'ordine criminoso di dare inizio all'invasione russa su vasta scala dell'Ucraina. Un'invasione, che ha causato migliaia di vittime, ha lasciato milioni di senzatetto. Li ha resi esuli, sulla loro terra e nei paesi vicini. In Polonia, Slovacchia, Romania, Germania, Repubblica Ceca, Stati baltici e dozzine di paesi diversi.
La nostra gente ora è sparpagliata in giro per il mondo. In cerca di sicurezza. In cerca di un modo per vivere in pace. Come avete fatto anche voi un tempo.
Questa invasione russa dell'Ucraina non è solo un'operazione militare, come sostiene Mosca. Questa è una guerra vile e su larga scala volta a distruggere il nostro popolo. La distruzione dei nostri figli, delle nostre famiglie. Del nostro stato. Delle nostre città. Delle nostre comunità. Della nostra cultura. E di tutto ciò che rende gli ucraini ucraini. Tutto ciò è quello che le truppe russe stanno adesso distruggendo. Consapevolmente. Davanti al mondo intero.
Ecco perché ho diritto a questo parallelo e a questo confronto. La nostra storia e la vostra storia. La nostra guerra per la sua sopravvivenza e la seconda guerra mondiale.
Ascoltate cosa dice il Cremlino. Basta semplicemente ascoltare! Ci sono anche gli stessi termini, gli stessi che suonavano allora. E questa è una tragedia. Quando il partito nazista andò in Europa per distruggere tutto. Distruggere tutti. Voleva conquistare i popoli. E non lasciare niente per noi, niente per voi. Neanche un nome, una traccia. L'hanno definita "soluzione finale alla questione ebraica". Ve lo ricordate? E sono sicuro che non dimenticherete mai!
Ma ascoltate quello che dicono ora a Mosca. Ascoltate come si ripetono queste stesse parole: "Soluzione finale". Ma in relazione, per così dire, a noi, alla “questione ucraina”.
E lo strombazzano apertamente. Questa è una tragedia. E vi dico di più: è stato detto in un incontro a Mosca. È disponibile sui siti ufficiali. Questo è stato citato dalla stampa di stato russa. Mosca dice così: senza la guerra contro di noi, non sarebbero in grado di fornire una "soluzione finale" apparentemente per la propria sicurezza. Proprio come si diceva 80 anni fa.
Popolo d'Israele!
Hai visto come i missili russi hanno colpito Kiev, Babyn Yar. Sai cosa c'è sotto quella terra? Vi sono sepolte più di 100.000 vittime dell'Olocausto. Ci sono antichi cimiteri di Kiev. C'è un cimitero ebraico. I missili russi hanno colpito lì.
Popolo d'Israele!
Il primo giorno di questa guerra, i proiettili russi hanno colpito la nostra città di Uman. Una città visitata ogni anno da decine di migliaia di israeliani. Per un pellegrinaggio alla tomba di Tzaddik Nachman. Cosa resterà di tutti questi posti in Ucraina dopo questa terribile guerra?
Sono certo che ogni parola del mio appello nei vostri cuori risuonerà di dolore. Perché sapete sentire quello di cui sto parlando. Ma potete spiegarmi perché dobbiamo ancora rivolgerci al mondo intero, a molti paesi per chiedere aiuto? Ci rivolgiamo a voi per un aiuto... Anche per elementari visti...
Cos'è? Indifferenza? Calcolo? O la mediazione - non voler scegliere da che parte stare? Lascio a voi la risposta a questa domanda. E voglio far notare una sola cosa: l'indifferenza uccide.
Calcoli: spesso sono sbagliati. E la mediazione può essere tra stati. Ma non tra il bene e il male.
Tutti in Israele sanno che la vostra difesa missilistica è la migliore. La più potente. Tutti sanno che le vostre arma è forte. Tutti sanno che siete molto bravi. Sapete come difendere i vostri interessi statali, gli interessi del vostro popolo. E potete sicuramente aiutarci a proteggere le nostre vite, le vite degli ucraini, le vite degli ebrei ucraini.
Mi chiedo da molto tempo perché non possiamo ottenere armi da voi. O perché Israele non ha imposto forti sanzioni contro la Russia. Perché non fate pressione sugli affari russi. Ma la risposta spetta ancora a voi, cari fratelli e sorelle. E dovete vivere con questa risposta, popolo d'Israele.
Gli ucraini fecero la loro scelta, 80 anni fa. Salvammo gli ebrei. E quindi fra di noi ci sono i giusti del mondo.
Popolo di Israele, adesso la scelta tocca a voi.
Grazie!
Grazie di tutto.
(segue testo in lingua originale)
----------------------------------
Промова Президента України Володимира Зеленського у Кнесеті
Шановний пане Спікере, члени Кнесету.
Шановний пане Прем'єр-міністре Беннет, дуже дякую за підтримку.
Шановні члени Уряду Держави Ізраїль, всі присутні, гості, народе Ізраїлю!
Українська та єврейська громади завжди були і, я впевнений, будуть дуже переплетеними, дуже близькими. Завжди житимуть поряд. І відчуватимуть разом і радість, і біль.
Тому я хочу вам зараз нагадати слова однієї великої киянки, яку ви дуже добре знаєте. Слова Голди Меїр. Вони дуже відомі, їх чули усі. Мабуть, кожен єврей. Багато-багато українців також. І точно не менше – росіян. «Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не дуже багато простору для компромісу».
Мені не треба вас переконувати, наскільки переплелися наші історії. Історії українців та євреїв. В минулому, і зараз, у цей страшний час. Ми в різних державах, і абсолютно в різних умовах. Але загроза одна: і у нас, і у вас, - тотальне знищення народу, держави, культури. І навіть імені: України, Ізраїлю.
Я хочу, щоб ви відчули все це. Я хочу, щоб ви задумались про цю дату. Про 24 лютого. Про початок цього вторгнення. Вторгнення Росії в Україну. 24 лютого – цей день двічі увійшов в історію. І обидва рази – як трагедія. Трагедія для українців, для євреїв, для Європи, для світу.
24 лютого 1920 року була заснована Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини - НСДАП. Партія, яка забрала мільйони життів. Знищила цілі країни. Намагалась вбити народи.
Через 102 роки – так само 24 лютого – був відданий злочинний наказ про початок повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Вторгнення, яке забрало вже тисячі життів, мільйони людей залишило без дому. Зробило їх вигнанцями. На своїй землі та в сусідніх країнах. У Польщі, Словаччині, Румунії, Німеччині, Чехії, у Балтійських держав та ще у десятках різних країн світу.
Наші люди зараз розкидані світом. Вони шукають безпеку. Шукають, як лишитись у мирі. Як колись шукали і ви.
Це вторгнення Росії в Україну – не просто військова операція, як це подають у Москві. Це масштабна і підла війна, направлена назнищення нашого народу. Знищення наших дітей, наших сімей. Нашої держави. Наших міст. Наших громад. Нашої культури. І усього, що робить українців українцями. Усього того, що російські війська зараз руйнують. Свідомо. На очах усього світу.
Саме тому я маю право на цю паралель і на це порівняння. Нашої історії і вашої історії. Нашої війни за своє виживання і Другої світової війни.
Послухайте, що каже Кремль. Просто послухайте! Там звучать навіть терміни – такі, які звучали тоді. І це трагедія. Коли нацистська партія йшла Європою і хотіли знищити все. Знищити всіх. Хотіла підкорити народи. І не залишити від нас, від вас нічого. І навіть імені, і сліду. Вони називали це «остаточним рішенням єврейського питання». Ви памʼятаєте це. І впевнений – ніколи не забудете!
Але почуйте, що звучить зараз в Москві. Почуйте, як там кажуть знову ці слова: «Остаточне рішення». Але вже по відношенню, так би мовити, до нас, до «українського питання».
Це прозвучало відкрито. Це трагедія. Ще раз говорю, це прозвучало на нараді в Москві. Це доступно на офіційних сайтах. Це цитувалося удержавній пресі Росії. Москва так і говорить: без війни проти нас вони не змогли би забезпечити «остаточне рішення» нібито для своєї безпеки. Так само, як це говорили 80 років тому.
Народе Ізраїлю!
Ти бачив, як російські ракети вдарили по Київу, по Бабиному Яру. Ти знаєш, що це за земля. Там поховані більше ста тисяч жертв Голокосту. Там давні київські кладовища. Там єврейське кладовище. Туди вдарили російські ракети.
Народе Ізраїлю!
У перший же день цієї війни російські снаряди вдарили по нашому місту Умань. По місту, яке відвідують десятки тисяч ізраїльтян щороку. Для паломництва на могилу цадика Нахмана. Що залишиться від всіх таких місць в Україні після цієї страшної війни?
Я впевнений, що кожне слово мого звернення у ваших серцях відгукується болем. Бо ви відчуваєте, про що я говорю. Але чи можете ви пояснити, чому ми і досі звертаємось до всього світу, до багатьох країн по допомогу? До вас звертаємось про допомогу... Навіть про елементарні візи...
Що це? Байдужість? Розрахунок? Або посередництво – без обрання сторони? Я залишу вам вибір відповіді на це запитання. І зауважу лише одне – байдужість вбиває. Розрахунки – вони часто помилкові. А посередництво може бути між державами. Але не між добром і злом.
Кожен в Ізраїлі знає, що ваша протиракетна оборона – вона найкраща. Вона потужна. Кожен знає, що ваша зброя – сильна. Кожен знає, що ви молодці. Ви умієте відстоювати свої державні інтереси, інтереси свого народу. І ви точно можете допомогти нам захистити наше життя, життя українців, життя українських євреїв.
Можна довго запитувати, чому ми не можемо отримати від вас зброю. Або чому Ізраїль не ввів потужні санкції проти Росії. Чому не тисне на російський бізнес. Але відповідь все одно обирати вам, шановні брати і сестри. І вам з цією відповіддю потім жити, народе Ізраїлю.
Українці зробили свій вибір. 80 років тому. Рятували євреїв. І тому серед нас є праведники народів світу.
Народе Ізраїлю, тепер – і у вас є такий вибір.
Дякую вам!
Дякую за все.
Nessun commento:
Posta un commento